Ясміна Реза

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ясміна Реза
фр. Yasmina Reza
Народилася1 травня 1959(1959-05-01)[1][2][…] (65 років)
Париж, Франція[4][5]
Країна Франція[6]
Діяльністьакторка, мовознавиця, перекладачка, драматургиня, письменниця-романістка, письменниця, сценаристка, акторка театру, кіноакторка, кінорежисерка
Alma materУніверситет Париж X Нантер, Паризький університет і L'École Internationale de Théâtre Jacques Lecoqd
Мова творівфранцузька
Роки активності1983 — тепер. час
Жанрп'єса
Magnum opusDesolationd
Нагороди
CMNS: Ясміна Реза у Вікісховищі
Q:  Висловлювання у Вікіцитатах

Ясміна Реза (фр. Yasmina Reza; нар. 1 травня 1959, Париж)[9] — французька письменниця, драматургиня, акторка і сценаристка, найбільш відома своїми п'єсами «Мистецтво» та «Бог різанини» . Багато її коротких сатиричних п'єс відображають сучасні проблеми середнього класу.

Біографія

[ред. | ред. код]

Батько Ясміни Рези був родом з Росії,[10][11][12] походив з бухарських євреїв[13][14][15]. Він був інженером, бізнесменом та піаністом, її мати була скрипалькою з Будапешта й походила з угорських євреїв[16][17][18] Під час нацистської окупації її батько був депортований з Ніцци в табір інтернованих Дрансі .[19] На початку своєї кар'єри Реза грала у кількох нових п'єсах, а також у п'єсах Мольєра та Маріво.

1987 року Ясміна Реза написала п'єсу «Бесіди після поховання», яка була відзначена премією Мольєра для найкращого автора (французький еквівалент премії Тоні). Наприкінці 1980-х років Реза переклала сценічну версію оповідання Кафки «Перевтілення»[20]. 1990 року її друга п'єса « Зимова подорож» також була відзначена премією Мольєра, а наступна п'єса «Випадкова людина» з успіхом ішла в театрах Англії, Франції, Скандинавії, Німеччини та Нью-Йорку.

1994 року в Парижі відбулася прем'єра п'єси «Мистецтво», яка втретє принесла авторці премію Мольєра, цього разу в категорії «найкращого автора». Відтоді п'єса має незмінний успіх, перекладається та виконується понад 30 мовами.[15] У 1996—1977 роках лондонська постановка цієї п'єси, яку прод'юсували Девід П'ю та Дафідд Роджерс, отримала премію Лоуренса Олів'є.

У вересні 1997 року вийшов друком перший роман Ясміни Рези «Hammerklavier», 2001 року була опублікована її наступна прозова книжка «Розчаруавання». 2007 року з'явився її довгий репортаж "L'Aube le Soir ou la Nuit " («Світанок, вечір або ніч»), написаний після передвиборчих поїздок з Ніколя Саркозі. Ця публікація викликала справжній фурор у Франції.[21]

24 листопада 2007 року відбулася прем'єра нової п'єси Рези «Die Dieu du Carnage» («Бог різанини»), поставлена режисером Юргеном Гошем, у Цюріху. Постановка отримала премію Віденського театру «Нестрой» за найкращу німецькомовну виставу сезону.[18] П'єса «Бог різанини» була також поставлена в Лондоні в березні 2008 року, режисером виступив Меттью Варчус, переклад здійснив Крістофер Гемптон, у головних ролях були задіяні Ральф Файнс, Тамсін Грейг, Джанет Мактір та Кен Стотт.[22] Лондонська постановка здобула премію Лоуренса Олів'є за найкращу нову комедію, яку від імені авторки прийняв перекладач Крістофер Гемптон.[23] 2009 року прем'єра вистави відбулася на Бродвеї з акторами Джеймсом Гандольфіні, Джеффом Деніелсом, Марсією Ґей Гарден та Гоуп Девіс й була відзначена премією Тоні.

У співпраці з Романом Поланскі Реза на основі п'єси «Бог Різанини» написала сценарій, за яким 2011 року Поланскі зняв фільм «Різанина» . Стрічка була номінована на Європейський кіноприз і виграла премію Сезар за сценарій, окрім того фільм отримав Маленького золотого лева на 68-му Венеційському міжнародному кінофестивалі .

Нагороди та відзнаки

[ред. | ред. код]
  • 1987 р. — Премія Мольєра для найкращого автора («Розмови після поховання»)
  • 1988 р. — Премія Мольєра за переклад («Перевтілення»)
  • 1990 р. — Премія Мольєра за найкращу постановку («Зимовий переїзд»)
  • 1994 р. — Премія Мольєра для найкращого автора, за найкращу п'єсу та найкращу постановку («Мистецтво»)
  • 1998 р. — Премія Лоуренса Олів'є за найкращу комедію («Мистецтво»)
  • 1998 р. — Премія «Тоні» за найкращу п'єсу («Мистецтво»)
  • 2000 р. — Велика премія Французької академії за драматургію
  • 2005 р. — Літературна премія газети Die Welt[24]
  • 2009 р. — Премія Лоуренса Олів'є за найкращу комедію («Бог різанини»)
  • 2009 р. — «Тоні» за найкращу п'єсу («Бог різанини»)
  • 2012 р. — Нагорода Сезар 2012 р. (Франція) за найкращий сценарій (адаптований) за «Бог різанини».
  • 2016 р. — Премія Ренодо, «Вавилон»[25]

Твори

[ред. | ред. код]

П'єси

[ред. | ред. код]
  • Conversations après un enterrement (1987).
  • La Traversée de l'hiver (1989).
  • Art (1994).
  • L'Homme du hasard (1995).
  • Trois versions de la vie (2000).
  • Une pièce espagnole (2004).
  • Le Dieu du Carnage (2006).
  • Bella figura (2015).

Романи

[ред. | ред. код]
  • Hammerklavier (1997).
  • Une désolation (1999).
  • Adam Haberberg (2003).
  • Nulle part (2005).
  • Dans la luge d'Arthur Schopenhauer (2005).
  • L'Aube le soir ou la nuit (2007).
  • Heureux les heureux (2013).
  • Babylone (2016).

Сценарії

[ред. | ред. код]
  • Jusqu'à la nuit (1983). Till Night.
  • Le pique-nique de Lulu Kreutz (2000).
  • Chicas (2010).
  • Різанина (2011).

Як акторка

[ред. | ред. код]
  • Que les gros salaires lèvent le doigt ! (1982).
  • Jusqu'à la nuit (1983).
  • À demain (1991).
  • Loin (2001).

Українські переклади

[ред. | ред. код]
  • Ясміна Реза. Божество різанини. З франц. переклав Іван Рябчій — Видавництво Анетти Антоненко, 2015. — 96 с. ISBN 978-617-7192-28-1[26]

Література

[ред. | ред. код]
  • Les fruits de la passion: le théâtre de Yasmina Reza, by Hélène Jaccomard (Bern: Peter Lang, 2013).

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Person Profile // Internet Movie Database — 1990.
  2. ↑ SNAC — 2010.
  3. ↑ Internet Broadway Database — 2000.
  4. ↑ Deutsche Nationalbibliothek Record #120465272 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  5. ↑ Bibliothèque nationale de France Record #120662778 // BnF catalogue général — Paris: BnF.
  6. ↑ RKDartists
  7. ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  8. ↑ datos.bne.es: El portal de datos bibliográficos de la Biblioteca Nacional de España — 2011.
  9. ↑ http://catalogue.bnf.fr/ark:/12148/cb409560057/PUBLIC [archive] from the general catalogue of the BnF (Bibliothèque nationale de France).
  10. ↑ Yasmina Reza: 'Please stop laughing at me'. Архів оригіналу за 13 березня 2022. Процитовано 21 листопада 2020.
  11. ↑ Yasmina Reza: Biography. Архів оригіналу за 24 січня 2022. Процитовано 21 листопада 2020.
  12. ↑ Papa knew best. Архів оригіналу за 13 березня 2022. Процитовано 21 листопада 2020.
  13. ↑ Yasmina Reza, écrivain d' «Art» [Архівовано 13 березня 2022 у Wayback Machine.]: De son père, juif séfarade, mi-russe, mi-iranien, dont le grand-père jouait aux échecs dans les caravansérails de Samarkand.
  14. ↑ The art of a second success. Архів оригіналу за 30 липня 2019. Процитовано 21 листопада 2020.
  15. ↑ а б The tears and laughter of Yasmina Reza's lost Babylon. Архів оригіналу за 13 березня 2022. Процитовано 21 листопада 2020.
  16. ↑ Pigeat, Aurélien (2005). 'Art', 1994: Yasmina Reza (French) . Paris: Hatier. ISBN 2-218-75089-9.
  17. ↑ The fragility and solitude of man. Архів оригіналу за 2 березня 2014. Процитовано 21 листопада 2020.
  18. ↑ а б Bloom, Nate (17 квітня 2009). Jews on stage: Broadway bound. Cleveland Jewish News. Архів оригіналу за 6 квітня 2019. Процитовано 21 листопада 2020.
  19. ↑ Between Sarkozy and Sarcasm: Playwright Yasmina Reza on What Makes a Person Powerful. Архів оригіналу за 13 березня 2022. Процитовано 21 листопада 2020.
  20. ↑ Day, Elizabeth (22 січня 2012). Yasmina Reza: 'There's no point in writing theatre if it's not accessible'. The Guardian. Архів оригіналу за 25 квітня 2017. Процитовано 11 березня 2016.
  21. ↑ Sciolino, Elaine (24 серпня 2007). Portrait of President, Craving Power, Enthralls France. The New York Times. Архів оригіналу за 13 березня 2022. Процитовано 23 листопада 2020.
  22. ↑ Paddock, Terri (24 грудня 2007). Greig, McTeer & Stott Join Fiennes God of Carnage. What's on Stage. Архів оригіналу за 25 December 2007. Процитовано 24 грудня 2007.
  23. ↑ Staff (8 березня 2009). Speeches: And the Laurence Olivier Winners Said. WhatsonStage.com. Архів оригіналу за 10 March 2009. Процитовано 8 березня 2009.
  24. ↑ Yasmina Reza erhält WELT-Literaturpreis 2005 für ihr Lebenswerk. Buch Markt (German) . 7 жовтня 2005. Архів оригіналу за 2 жовтня 2013. Процитовано 11 листопада 2012.
  25. ↑ Stéphanie Dupays (3 листопада 2016). Le prix Goncourt est décerné à Leïla Slimani. Le Monde. Архів оригіналу за 4 листопада 2016. Процитовано 3 листопада 2016.
  26. ↑ На відміну заголовку на титулі українського видання «Божество різанини», сама п'єса Рези перекладена як «Бог різанини»

Посилання

[ред. | ред. код]
  • Yasmina Reza на сайті IMDb (англ.)
  • Ясміна Реза: Будь ласка, припиніть сміятися з мене, Аньєс Пуар'є: Independent в неділю, 16 березня 2008 року [1] [Архівовано 4 липня 2008 у Wayback Machine.]
  • П'єси Ясміни Рези на англійській та американській сцені (Аманда Гігере) [2]


Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Ясміна_Реза&oldid=42245604